Watch yourself

Власноруч знесла з ноута Вісту Хоум Преміум і встановила Убунту (люб'язно надану boga4)
Відчуваю себе напівбогом))

***
Раніше дивувалася зі схильності моїх товаришів давати людські імена комп'ютерному залізяччю. Але коли в мене з'явився ноутбук, стало ясно, що її звуть Поліна:)

Якщо хочете трохи оптимізму, тицьніть сюди - там ring_is_nastya пише про Семена Антонця з Полтавщини та розвинутий соціалізм в окремо взятих селах.
Ця людина - колишній голова колгоспу, що тридцять років тому, зауваживши шкоду, якої хімічна обробка землі завдає ґрунтам та людям, відмовився від пестицидів та гербіцидів, замінивши їх продуманим любов'ю до землі та індивідуальним підходом до вирощуваних культур. Результат - жива чиста земля та задоволення від праці.

— Человек ведь только из-за своей жадности и гонкой за урожаем убивает огромное количество микроорганизмов, обитающих в земле. А они ведь работают на то, чтобы сделать нашу землю богатой, — просвещает Семен Свиридонович, — о стабильном сельском хозяйстве говорил еще сам Сковорода. Нужно использовать энергию Солнца, почвы и труд. И все!

Как-то к нам на экскурсию приезжал министр экологии Польши Ян Жишко. Он как увидел наши поля, встал на четвереньки и ползал минут десять по ним. Пока мы гадали, в чем дело, услышали его радостный вопль. Он обнаружил, какого-то редкого жучка — черного с желтой спинкой, — которого не могут найти уже много лет. Потому что этот жучок живет только в чистом грунте.

Ще про Антонця та його землеробство можна почитати тут: Центр екологічної безпеки. Захоплює більше, ніж будь-який роман:)

Перша думка - ех, треба було в Аграрний університет вступати:) Друга - якщо можливо вести таке гармонійне землеробство, то, мабуть, можна гармонізувати й інші сфери життя...

А ми тут за Ктулху ганяємось.
Щоб догнати і перегнати - клац сюди або сюди

Незважаючи на певну умовність та обмеженість таких-от "підсумків", пишу цей "списочок" вже третій рік:) (2006, 2005)

Я вже другий чи третій рік не можу дов'язати собі светр. То руки не доходять, то часу немає, то талія розширилась...:) Мабуть, за канікули зберуся і таки його доб'ю. І буде у мене светр. Або остаточно на нього заб'ю - тоді светра не буде. Та й по всьому.

А от оцих-от товаришів недов'язані светри надихнули на своєрідне вуличне мистецтво:




Усе інше

Свято наближається, отже, пора би почати якось ворушитися. Повертаюсь до витоків: підручник з кримінального права. Уже п'ята сторінка радує логікою викладу матеріалу:

"Метод правового регулювання, що притаманний тільки кримінальному праву,  полягає у визначенні того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Тобто, метод правового регулювання кримінального права має дві складові: а) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і б) які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили."

Юридичні підручники - найводянистіші підручники у світі)

Випадково перечепилася через сюжет на ТБ про центр соціальної адаптації колишніх ув'язнених біля Бродів. Заснований він Ігорем Гнатом, журналістом за професією, ще в 1994 році. Це така собі комуна на території покинутої ракетної бази в лісах Львівщини. З гуртожитком, власним господарством, пилорамою, СТО, церквою...
З боку держави, я так розумію, підтримки немає, крім власне дозволу на користування приміщеннями. Але комуна живе і розвивається. Людей забезпечують одягом, житлом, допомагають отримати паспорт, але є умови - працювати, не пити, не вживати наркотиків, не красти.
Коментар одного з мешканців центру: "Та це ж життя! Тут тільки не пий горілки. Тим, хто не має сталих обов’язків, зранку дають завдання. Не думайте, що тут когось змушують. Більшість усвідомлює відповідальність насамперед перед директором, усі бачать, як він туди-сюди ганяє, завжди щось привезе. Інакше шматок хліба у рот не полізе".

Новий проект Гната - пансіонат для людей похилого віку.
Оце людина! Це ж скільки сил і нервів треба було в усе це вкласти...

Знайшла про це в мережі:
у "Дзеркалі Тижня"
на порталі Харківської правозахисної групи
Сайт самого Центру

Справа з незаконною забудовою на розі Пейзажної алеї та Десятинного провулку продовжується.
Яценюк пообіцяв, що з посади голови ВР вирішить це питання.
Оголошено, що повноваження АТ „Українське майно” на здійснення керівництва спільною інвестиційною діяльністю з будівництва скасовано, але насправді строк дії договору з цим АТ витік ще у вересні, а будівництво ведеться тепер "УМ-Інвест" (причому директор - той самий).
Тим часом дерева вже спиляно.

Що про це пише BBC Ukrainian

У суботу збираємося там знову.
14-00 (а краще трохи раніше)



Уся інша інформація - в saveoldkyiv 

Це така досить поширена фраза.
Схоже на захисний бар'єр від будь-якої критики. Такий собі умовний рефлекс - начебто автоматично спрацьовує певний механізм реагування. На будь-який недостатньо позитивний відгук - "Не подобається? Зроби краще!". І всьо. Більше нема чого обговорювати. Дуже зручно, ага.
А можна ж такі відгуки сприймати не (або не тільки) як наїзд чи пустий триндьож, а й як певний внесок. (Хоча у світі, звичайно, часом трапляються і наїзди, і пустий триндьож:). Усі не можуть робити всього:)

Або ще - "Це моя особиста думка!" Тут трохи складніше: фраза, що могла би бути запрошенням до дискусії, так само стає барикадою. Таке враження іноді, що люди так оберігають свою думку від зазіхань, щоб вона не дай Боже, не змінилась...

Я от теж дуже чутлива і вразлива істота. Але я з цим, принаймні, намагаюсь боротись:)

з.і. Сподіваюсь, зрозуміло, що я маю на увазі не когось конкретно, а явище як таке.

Хто вже в курсі - нагадую, хто ще ні - повідомляю.

У суботу - третя акція протесту проти незаконної забудови на розі Десятинного провулку і Пейзажної алеї, на території Державного історико-архитектурного заповідника "Стародавній Київ"
ПОВСТАНСЬКИЙ КАРНАВАЛ
Час: 17 листопада о 15-00
Місце: Пейзажка, ясна річ:) біля дерев'яних сходів

Битва проти бульдозерів і парканів -
мирна і весела акція з урахуванням ст.5 Конституції: влада належить народові.
Наша зброя - привернення уваги.

Детальніше (зокрема рішення Київради, лист Ющенку, проекти забудови, коментарі) - у спільноті saveoldkyiv 

Тут усе про акцію

Люди, в когось є щось із творчості Myslovitz? (це такий ансамбль польський). Або, може, знаєте, де можна витягти з мережі?

fsnst_2006

Приєднуйтесь бігом:)

Шановні перекладачі, будьте уважні до статі осіб, які фігурують у текстах:)  А то Ріан Айслер стає Раяном Айслером, Сімона Вейль - Сімоном Вейлем... і т.д. Навіть Ханна Арендт не уникла трансформації: не пам'ятаю де, але точно бачила щось на кшталт "Як писав Х. Арендт..."

(шрифт не мій:))

( І ЩЕ ОДНА )

Я навіть не коментуватиму:)

   

 

Моя двоюрідна сестра працює вчителькою в сільській школі. Розповідає, що є в неї учень - темношкірий хлопчик Стасік Чистяков (офіційно - Станіслав Марі-Аруе-якось там). Його батько - анголець, який перебрався до Канади, мама родом з Росії, вітчим голландець, його тітка живе в Лос-Анжелесі, а сам він, з мамою і вітчимом - у селі під Лубнами:)

Говорили ми з мамою на днях про виховання дітей). Я згадала, як мені не хотілось одразу після школи вступати у ВНЗ і вирішила, що своїх дітей я до цього не змушуватиму. Точніше, зверну їхню увагу на альтернативний варіант:) Можна протягом року помандрувати, попрацювати або поволонтерити. А потім зробити більш усвідомлений вибір щодо свого майбутнього. Це краще, ніж ломитися перелякано з одного навчального закладу в інший (хоча не у всіх так, звичайно).
А мамі мої роздуми нагадали одну історію. З нею в КНУ на одному курсі вчився хлопчик - розбещене професорське дитя. Тобто насправді ніфіга він не вчився, а займався алкогольно-наркотично-блядським роздовбайством. Батько-професор відчув, що втрачає сина, забрав його з університету й відправив у якусь експедицію. Через рік хлопчик повертається, поновлюється і благополучно закінчує навчання. Хлопчика звали Коля Ситник, свого часу він став відомим під іменем Микола Вересень.


-------
Да, і ще одне. Мене тимчасово можна спіймати за номером 80984323145

У мене пропав телефон, так що звонити мені поки що немає сенсу. Про новий номер або відновлення старого буде повідомлено додатково, а поки що киньте мені свої номери в коментарях (коментарі приховано)

Я думала, що цього ніколи не станеться, але ж ні - у неділю таки навернулася з велосипеда, майже під колеса автомобіля. Необережний спуск, невдалий поворот. Травмувалась, але жити буду:)
І велосипед уцілів - а значить, мандрівки дорогами Лубенщини триватимуть. Засулля, Замостя, Солониця, Мгар, Вільшанка, Піски, Войниха, Лубни... Це таке собі country exploration%) При цьому голова провітрюється і прояснюється, та й світ стає яснішим.


P.S. При падінні головою наче не вдарилась, але щось мені стукнуло навикачувати якоїсь махрової попси 80-х на кшталт Сандри і Secret Service. Слухала і дико тішилась. "Anybody knows what i am down in a secret land...", "Oh Susie, we were much too young..." Я все це колись чула, а тепер воно з якогось дива згадалося і почало крутитися в голові. Не знаю, що це на мене найшло%)